Милистан

  • Показания к применению
  • Способ применения
  • Побочные действия
  • Противопоказания
  • Беременность
  • Взаимодействие с другими лекарственными средствами
  • Передозировка
  • Форма выпуска
  • Условия хранения
  • Состав

В состав коминированного препарата Милистан мультисимптомный входят анальгетик, противокашлевое и антигистаминные и средства.
Действие ненаркотического анальгетика парацетамола обусловлено блокированием циклооксигеназы в ЦНС. Оказывает выраженные болеутоляющий и жаропонижающий эффекты. Противовоспалительный эффект парацетамола выражен незначительно. Всасывание парацетамола происходит в тонком кишечнике. Большая часть подвергается конъюгации в печени. Конъюгаты и незначительное количество парацетамола выводятся почками.
Цетиризин вызывает блокаду периферических рецепторов гистамина. Действует как противоаллергическое средство, практически не вызывающее антисеротонинового, холинолитического и седативного эффектов. Всасывается в пищеварительном тракте быстро. Частично деалкилируется в печени, в результате чего образуется неактивный метаболит. Основная часть введенной дозы экскретируется с мочой, примерно 10% — с калом.
Хлорфенирамин блокирует Н1-рецепторы гистамина. В результате его действия становятся слабее проявления аллергических реакций, уменьшаются местный отек и экссудация. Наряду с антигистаминным хлорфенирамин оказывает седативное, холинолитическое и антисеротониновое действие. В пищеварительном тракте всасывается медленно. Большая часть принятого вещества подвергается метилированию в печени. Выведение хлорфенирамина и его метаболитов осуществляется в основном почками.
Декстрометорфан – противокашлевой препарат центрального действия. Опиоидный анальгетик синтетического происхождения. Угнетает нейроны кашлевого центра. Практически не оказывает болеутоляющего и снотворного действия. Привыкание к препарату не развивается. В пищеварительном тракте декстрометорфан всасывается достаточно быстро и полностью. Частично выводится почками, частично биотрансформируется в печени.

Показания к применению

— Симптомы острого периода ОРВИ или гриппа (головная боль, ринорея, миалгия, слезотечение, заложенность носа, артралгия, лихорадка);
— аллергический ринит, поллиноз;
— умеренно и слабо выраженный болевой синдром;
— коклюш;
— рефлекторный и спастический кашель.

Способ применения

Милистан мультисимптомный в каплетах рекомендуется к назначению с двенадцатилетнего возраста. Разовая доза – одна каплета (максимальная — две каплеты). Допускается ежесуточная кратность приема до четырех раз. Рекомендуемая продолжительность применения – не более семи дней. При умеренной или тяжелой почечной недостаточности Милистан назначается в половинной дозе.

Побочные действия

— Нарушения сна;
— сонливость;
— эпигастральные боли;
— тошнота;
— кожный зуд;
— аллергические реакции;
— гепатопатия;
— тромбоцитопения;
— анемия;
— дизурические явления;
— нарушения аккомодации;
— повышение внутриглазного давления.

Противопоказания

Хронический алкоголизм, беременность, гиперчувствительность, период лактации, заболевания крови, тяжелые заболевания почек или печени, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.

Требуется осторожность при назначении больным с глаукомой, эпилепсией, тяжелыми заболеваниями сердца, задержкой мочи, сахарным диабетом, бронхиальной астмой.

Беременность

Милистан мультисимптомный противопоказан.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Гепатотоксическое действие препарата могут усилить рифампицин, барбитураты, алкоголь и противосудорожные средства.
Болеутоляющее действие парацетамола потенцирует кофеин.
Метоклопрамид способствует увеличению абсорбции парацетамола.
Одновременное использование с производными кумарина может вызвать незначительную гипопротромбинемию.
Хлорфенирамин нарушает метаболизм дифенина в печени.

Передозировка

Головокружение, задержка мочи, нарушения сознания, угнетение дыхания, тремор, тахикардия, атаксия, снижение АД. Терапия симптоматическая. При тяжелых нарушениях дыхания – ИВЛ.

Форма выпуска

Каплеты, п/о, №12.

Условия хранения

Комнатная температура, защита от света.

Состав

Одна каплета содержит:
— парацетамола 0,325г;
— цетиризина гидрохлорида 0,01г;
— хлорфенамина малеата 0,002г;
— декстрометорфана гидробромида 0,015г.
Дополнительные компоненты: крахмал, пропилпарабен, целлюлозу микрокристаллическую, метилпарабен, тальк, магния стеарат, воду, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид, натрия крахмалгликолят, титана диоксид, пропиленгликоль, гидроксипропилметилцеллюлозу, полиэтиленгликоль 4000.

Основные параметры

Название: МИЛИСТАН
Код АТХ: R05CB10 — Комбинация муколитиков

Милистан мультисимптомный №12 капсулы Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МІЛІСТАН МУЛЬТИСИМПТОМНИЙ
(MILISTAN MULTISYMPTOMIC)

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 1 каплета містить парацетамолу 325 мг, цетиризину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг, декстрометорфану гідроброміду 15 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крахмальгліколят (тип А), гіпромелоза, пропіленгліколь, поліетиленгліколь 4000, титану діоксид (Е 171)

Лікарська форма. Каплети, вкриті оболонкою.

Білі або майже білі овальної форми, двоопуклі каплети, вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку.

Назва і місцезнаходження заявника.

Мілі Хелскере Лімітед, Велика Британія.

Фаірфакс Хаус 15, Фалвуд Плейс, Лондон, WC1V 6AY.

Назва і місцезнаходження виробників.

1. Віндлас Хелскере Пвт. Лтд., Індія.

Плот №183 & 192, Мохабевала Індустріал Ареа, Дехрадум-248110, Уттаранчал, Індія.

2. Мепро Фармасьютикалс ПВТ ЛТД, Індія.

Q-Роад, Фазе-ІV, G.I.D.C., Вадхван сіті — 363035, Сурендранагар, Гуджарат, ст., Індія.

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол у комбінації з іншими препаратами (за винятком психолептиків). Код ATС N02B Е51.

Фармакологічні властивості.

Парацетамол має знеболювальні, жарознижувальні, протизапальні властивості. Механізм знеболювального ефекту парацетамолу пов’язаний з пригніченням біосинтезу простагландинів. Інгібуючи циклогеназу, він перешкоджає утворенню простагландинів Е2 і F2, які відіграють важливу роль при сприйнятті больових подразнень ноцицепторами і передачі збудження в ЦНС. Парацетамол ефективніше інгібує циклооксигеназу у клітинах ЦНС та значно слабше — у периферичних тканинах. Відсутність впливу парацетамолу на синтез простагландинів у периферійних тканинах зумовлює відсутність його негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову шлунково-кишкового тракту. Антипіретичний ефект парацетамолу пояснюється інгібуванням біосинтезу простагландинів безпосередньо у гіпоталамусі, які є медіаторами центру терморегуляції.

Цетиризину гідрохлорид — селективний антагоніст периферичних H1-гістамінових рецепторів, метаболіт гідроксизину. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Спричиняє протиалергічну дію завдяки інгібуванню пізньої фази міграції клітин, які беруть участь у запальній реакції (переважно еозинофілів); також знижує експресію молекул адгезії, таких як ICAM-1 та VCAM-1, які є маркерами алергічного запалення. Пригнічує дію інших медіаторів та індукторів секреції гістаміну, таких як PAF (тромбоцит-активуючий фактор) та субстанція Р. Практично не чинить антихолінергічних та антисеротонінових ефектів. Зменшує проникність капілярів, попереджує розвиток набряку тканин, знімає спазм гладких м’язів. Практично не здійснює антихолінергічну та антисеротонінову дію. У терапевтичних дозах не має седативної дії.

Декстрометорфану гідробромід – протикашльовий засіб, ефективний при непродуктивному бронхіальному кашлі. Механізм дії пов’язаний з придушенням аферентних імпульсів від слизової оболонки дихальних шляхів, підвищенням порога чутливості кашльового центру у довгастому мозку. У терапевтичних дозах декстрометорфан не спричиняє аналгетичної та седативної дії, а також не пригнічує дихання, не викликає звикання, не пригнічує активність миготливого епітелію.

Хлорфеніраміну малеат – протиалергічний засіб, блокатор гістамінових Н1-рецепторів має протиалергічну дію, зменшує проникність капілярів, звужує судини, усуває набряк та гіперемію слизової оболонки носа, носоглотки та придаткових пазух носа; зменшує місцеві ексудативні прояви, пригнічує симптоми алергічного риніту (чхання, ринорею, свербіж очей, носа, горла). Викликає помірно виражений седативний ефект.

Всмоктування. Після внутрішнього застосування препарат швидко та майже повністю всмоктується із травного тракту.

Виведення. Період напіввиведення парацетамолу становить 1-4 години. У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення подовжується. Зв’язування з білками плазми крові варіабельне.

Нирковий кліренс парацетамолу становить 5 %. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон’югатів.

Після одноразового внутрішнього застосування цетиризину гідрохлориду період напіввиведення становить приблизно 10 годин, 2/3 препарату виводиться у незмінному вигляді нирками та біля

10 % — з каловими масами. Системний кліренс — 53 мл/хв.

Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду становить приблизно 4 години, препарат виводиться через нирки у незміненому стані та у виді деметильованих метаболітів (включаючи декстрорфан). Діючі речовини препарату проникають через плаценту та у грудне молоко.

Показання для застосування.

Симптоматичне лікування грипу та інших гострих респіраторно-вірусних інфекцій, що супроводжуються сухим подразнюючим кашлем, підвищенням температури тіла, болем у м’язах і суглобах, головним болем, закладенням носа, нежитем, сльозотечею; у тому числі які супроводжуються алергією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, до гідроксизину або до будь-якого похідного піперазину, інших антигістамінних препаратів, тяжкі порушення функції печінки, нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія, гіпокоагуляція, закритокутова глаукома, ризик затримки сечі у зв’язку з захворюваннями уретри та простати, обструкція шийки сечового міхура, пілородуоденальний стеноз, непрохідність кишечнику, важкий перебіг гіпертонічної хвороби, захворювання коронарних артерій серця, аритмії, цукровий діабет, епілепсія; гіпертиреоз, пацієнтам з ризиком виникнення дихальної недостатності. Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО, антидепресантів зі зворотним нейрональним захопленням серотоніну (флуоксетин, пароксетин).

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовуєте варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.

Слід враховувати, що у хворих на алкогольні нециротичні ураження печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Пацієнтам, які приймають анальгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які

супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи затруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

З обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку, пацієнтам, у яких існує ризик виникнення судомних нападів, пацієнтам з бронхіальною астмою, персистуючим чи хронічним кашлем, який виникає внаслідок куріння, астми чи емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишковою секрецією.

Не перевищувати зазначених доз.

Не приймати препарат одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол.

Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

При тривалому застосуванні необхідно контролювати функцію печінки, нирок, стан кровотворної системи. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

Під час лікування не вживати седативні препарати (особливо барбітурати), що підвищують седативну дію антигістамінних препаратів (хлорфенірамін малеату).

Якщо захворювання викликане бактеріальною інфекцією, рекомендується паралельне лікування антибіотиками.

Якщо під час застосування препарату Мілістан мультисимптомний виникає гемоліз еритроцитів чи медикаментозна гемолітична анемія, препарат потрібно негайно відмінити.

При виникненні шкірних висипань застосування препарату слід припинити.

Зберігати препарат поза полем зору та у недоступному для дітей місці.

Під час застосування препарату забороняється вживати алкоголь!

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не слід застосовувати препарат у період вагітності. Бажано утриматися від застосування препарату у період годування груддю або слід вирішити питання про припинення годування груддю, якщо виникла необхідність у застосуванні препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У разі виникнення неврологічних розладів (сонливість, запаморочення, порушення зору) необхідно утриматись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Діти.

Протипоказаний дітям до 12 років.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим та дітям віком старше 12 років препарат застосовувати внутрішньо по 1 каплеті 1 раз

на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 діб.

Максимальний термін застосування для дітей без консультації лікаря -3 дні.

Хворим з помірно вираженою формою ниркової недостатності препарат застосовувати у половинній дозі.

Для хворих літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.

Передозування.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших

препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад: розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз.

При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, набряк мозку, кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки.

Іншими симптомами передозування можуть бути ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз; затримка сечовипускання, серцева аритмія, тахікардія, тахіпное, панкреатит, запаморочення, головний біль, порушення сну, сонливість, тремор, психомоторне збудження, порушення орієнтації; висипання, свербіж, сплутаність свідомості, підвищена втомлюваність, нездужання, мідріаз, неспокій, седативний ефект, ступор, пригнічення дихання, диплопія, атаксія, судоми, гепатонекроз.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Лікування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Для надання швидкої медичної допомоги пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів.

Якщо надмірна доза препарату була прийнята у межах 1 години, слід розглянути лікування активованим вугіллям. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування

N-ацетилцистеїном можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. У разі необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосовувати перорально метіонін як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Крім вищезазначеного, рекомендується проводити симптоматичну або підтримуючу терапію.

Побічні ефекти.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, включаючи генералізовані, плямисто-папульозні, еритематозні, кропив’янка, висипи на слизових, гіперемія, шкірний свербіж, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, стійка медикаментозна еритема, судинний набряк.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок,

шкірний свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізовані висипання, еритематозні, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності «печінкових» ферментів (трансаміназ, лужної фосфатази, ГГТП), як правило без розвитку жовтяниці, гіпербілірубінемія. При тривалому застосуванні, особливо у великих дозах, не виключена гепатотоксична дія.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), апластична анемія, гемолітична анемія; агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, синці чи кровотечі.

З боку дихальної системи: фарингіт, риніт, бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ, закладеність носа.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, можливе парадоксальна стимуляція ЦНС, збудження, седативний ефект, парестезія, судоми, рухові розлади, дисгевзія, непритомність, тремор, порушення тонусу (дистонія), дискінезія, вертиго, порушення координації, підвищена стомлюваність, сплутаність свідомості, тривожність, знервованість, тремор, дратівливість, безсоння, ейфорія, парестезія, дзвін у вухах, гострий лабіринтит, невроз, неврит, судоми; сонливість, кома, зміни поведінки.

З боку сечовидільної системи: утруднення та затримка сечовипускання, дизурія, енурез.

З боку органів зору: порушення акомодації ока, нечіткість зору, зниження гостроти зору, мимовільні рухи очних яблук, затуманення, двоїння, підвищення внутрішньоочного тиску, мідріаз, світлобоязнь.

Психічні розлади: нервове збудження, тривожність, агресія, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, безсоння, сонливість, нервовий тик.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, відчуття прискореного серцебиття, коливання артеріального тиску.

Загальні розлади: астенія, підвищена втомлюваність, нездужання, набряк.

Лабораторні дослідження: збільшення маси тіла.

З боку репродуктивної системи: порушення менструального циклу; імпотенція.

Інші: сухість слизових оболонок, підвищена пітливість, втомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперідону і зменшуватись при застосуванні холестираміну. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі. Періодичний прийом не має значного ефекту.

Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), барбітурати, рифампіцин, ізоніазид та алкоголь, які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.

При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Кофеїн може потенціювати знеболювальну дію парацетамолу.

Прийом їжі не знижує ступінь абсорбції цетиризину, проте знижує швидкість його абсорбції.

Взаємодія, спричинена хлорфеніраміну малеатом

Алкогольні напої чи препарати, що пригнічують центральну нервову систему, можуть посилити пригнічувальну дію подібних або антигістамінних препаратів, таких як хлорфенірамін, що може спричинити симптоми передозування.

Трициклічні антидепресанти чи мапротилін (чотирициклічний антидепресант) та інші препарати антихолінергічної дії: може посилитись антихолінергічна дія цих препаратів чи таких антигістамінних засобів як хлорфенірамін. У разі виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту пацієнтам необхідно якомога раніше звернутися до лікаря, оскільки це може призвести до паралітичної непрохідності кишечнику.

Ототоксичні препарати можуть замаскувати такі симптоми ототоксичності як дзвін у вухах, запаморочення та непритомність.

Фотосенсибілізуючі препарати можуть спричинити появу додаткової фотосенсибілізуючої дії.

Препарат не застосовують одночасно з протикашльовими засобами, що пригнічують кашльовий рефлекс (наприклад з кодеїном), особливо перед сном. Таке комбіноване застосування препаратів утруднює відхаркування.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 12 каплет у блістері у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

  • Каталог статей
  • Каталог лекарств
  • Альтернативный каталог
  • Задайте вопрос!

Милистан Мультисимптомный

Наименование:

Милистан Мультисимптомный (Milistan Multisymptomic)

Фармакологическое действие:

Милистан мультисимптомный – комбинированный препарат. В его составе присутствуют обезболивающий препарат, противокашлевое и антигистаминные и средства.
Действие ненаркотического обезболивающий препарата парацетамола обусловлено блокированием циклооксигеназы в ЦНС. Оказывает выраженные болеутоляющий и жаропонижающий эффекты. Противовоспалительный эффект парацетамола выражен незначительно. Всасывание парацетамола происходит в тонком кишечнике. Большая часть подвергается конъюгации в печени. Конъюгаты и незначительное количество парацетамола выводятся почками.
Цетиризин вызывает блокаду периферических рецепторов гистамина. Действует как противоаллергическое средство, практически не вызывающее антисеротонинового, холинолитического и седативного эффектов. Всасывается в пищеварительном тракте быстро. Частично деалкилируется в печени, в результате чего образуется неактивный метаболит. Основная часть введенной дозы экскретируется с мочой, примерно 10 % — с калом.
Хлорфенирамин блокирует Н1-рецепторы гистамина. В результате его действия становятся слабее проявления аллергических реакций, уменьшаются местный отек и экссудация. Наряду с антигистаминным хлорфенирамин оказывает седативное, холинолитическое и антисеротониновое действие. В пищеварительном тракте всасывается медленно. Большая часть принятого вещества подвергается метилированию в печени. Выведение хлорфенирамина и его метаболитов осуществляется в основном почками.
Декстрометорфан – противокашлевой препарат центрального действия. Опиоидный обезболивающий препарат синтетического происхождения. Угнетает нейроны кашлевого центра. Практически не оказывает болеутоляющего и снотворного действия. Привыкание к препарату не развивается. В пищеварительном тракте декстрометорфан всасывается достаточно быстро и целиком. Частично выводится почками, частично биотрансформируется в печени.

Показания к применению:

— Симптомы острого периода ОРВИ или гриппа (головная боль, ринорея, миалгия, слезотечение, заложенность носа, артралгия, лихорадка),
— аллергический ринит, поллиноз,
— умеренно и слабо выраженный болевой синдром,
— коклюш,
— рефлекторный и спастический кашель.

Методика применения:

Милистан мультисимптомный в каплетах рекомендуется к назначению с двенадцатилетнего возраста. Разовая доза – одна каплета (максимальная — две каплеты). Допускается ежесуточная кратность приема до четырех раз. Рекомендуемая продолжительность применения – не более семи дней. При умеренной или тяжелой почечной недостаточности Милистан назначается в половинной дозе.

Нежелательные явления:

Противопоказания:

Хронический алкоголизм, беременность, гиперчувствительность, период лактации, заболевания крови, тяжелые заболевания почек или печени, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
Требуется осторожность при назначении больным с глаукомой, эпилепсией, тяжелыми заболеваниями сердца, задержкой мочи, сахарным диабетом, бронхиальной астмой.

Во время беременности:

Милистан мультисимптомный противопоказан.

Взаимодействие с другими лекарственными препаратами:

Гепатотоксическое действие препарата могут усилить рифампицин, барбитураты, алкоголь и противосудорожные средства.
Болеутоляющее действие парацетамола потенцирует кофеин.
Метоклопрамид способствует увеличению абсорбции парацетамола.
Одновременное использование с производными кумарина может вызвать незначительную гипопротромбинемию.
Хлорфенирамин нарушает метаболизм дифенина в печени.

Передозировка:

Головокружение, задержка мочи, нарушения сознания, угнетение дыхания, тремор, тахикардия, атаксия, снижение АД. Терапия симптоматическая. При тяжелых нарушениях дыхания – ИВЛ.

Форма выпуска препарата:

Каплеты, п/о, №12.

Условия хранения:

Комнатная температура, защита от света.

Состав:

Одна каплета содержит:
— парацетамола 0,325г,
— цетиризина гидрохлорида 0,01г,
— хлорфенамина малеата 0,002г,
— декстрометорфана гидробромида 0,015г.
Дополнительные компоненты: крахмал, пропилпарабен, целлюлозу микрокристаллическую, метилпарабен, тальк, магния стеарат, воду, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид, натрия крахмалгликолят, титана диоксид, пропиленгликоль, гидроксипропилметилцеллюлозу, полиэтиленгликоль 4000.

Препараты аналогичного действия:

Акупан (Acupan) Бол-ран (Bol-ran) Гриппостад горячий напиток (Grippostad hotdrink) Гриппостад раствор от простуды на ночь (Grippostad anti-coldsolution for night) Кофан (Kofan)

Не нашли нужно информации?
Еще более полную инструкцию к препарату «милистан мультисимптомный» можно найти здесь:

pro-tabletki.info /милистан мультисимптомный

Уважаемые врачи!

Если у вас есть опыт назначения этого препарата своим пациентам — поделитесь результатом (оставьте комментарий)! Помогло ли это лекарство пациенту, возникли ли побочные эффекты во время лечения? Ваш опыт будет интересен как вашим коллегам, так и пациентам.

Уважаемы пациенты!

Если вам было назначено это лекарство и вы прошли курс терапии, расскажите — было ли оно эффективным (помогло ли), были ли побочные эффекты, что вам понравилось/не понравилось. Тысячи людей ищут в Интернет отзывы к различным лекарствам. Но только единицы их оставляют. Если лично вы не оставите отзыв на эту тему — прочитать остальным будет нечего.

Большое спасибо! / sitemap-index.xml

Милистан

Милистан (Milistan)

Общая характеристика:

международное и химическое названия: Paracetamol; N-(4-гидроксифенил) ацетамид;

Основные физико-химические характеристики: обоевыпуклые, овальной формы каплеты, покрытые оболочкой белого цвета, с линией разлома на одной стороне;

Состав 1 каплета Милистана включает парацетамола 0, 5 г;

другие составляющие: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал, желатин, метилпарабен, пропилпарабен, магния стеарат, тальк очищенный, кремния диоксид коллоидный, натрия лаурилсульфат, натрия крахмалгликолят, гидроксиметилпропилцеллюлоза, этилцеллюлоза, диоксид титана, пропиленгликоль.

Форма выпуска лекарственного средства. Каплеты, покрытые оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Анальгетики и антипиретики. Парацетамол.

Код АТС N02В Е01.

Действие лекарства. Фармакодинамика. Парацетамол имеет обезболивающие, жаропонижающие, противовоспалительные свойства. Механизм обезболивающего эффекта парацетамола связанный с подавлением биосинтеза простагландинов. Ингибируя циклогеназу, он препятствует образованию простагландинов Е2 и F2, которые играют важную роль при восприятии болевых раздражений ноцицепторами и передачи возбуждения в центральную нервную систему.

Парацетамол эффективно ингибирует циклооксигеназу в клетках ЦНС и значительно слабее — в периферических тканях. Антипиретический эффект парацетамола объясняется ингибированием биосинтеза простагландинов непосредственно в гипоталамусе, в том числе Е1 и Е2, которые являются медиаторами центра терморегуляции.

Фармакокинетика. Фармакокинетика парацетамола характеризируется быстрым всасыванием из пищеварительного тракта, равномерным распределением в тканях, относительно коротким периодом полувыведения. Максимальная концентрация в плазме определяется обыкновенно через 30 — 60 минут после приема внутрь. Проявляется в течение 5 часов после однократного приема. Биодоступность препарата очень высокая — до 90%. Степень связывания с белками составляет 25-50%. Метаболизируется парацетамол (до 80%) микросомальными ферментами печени, выводится путём глюкурирования и сульфатирования, только 3% выводится почками в неизмененном состоянии.

Показания к применению. Болевой синдром малой и средней интенсивности разного генеза (головная боль, мигрень, зубная боль, невралгия, миалгия, меналгия; боль при травмах, ожогах и остальных состояниях), понос при инфекционно-воспалительных заболеваниях.

Способ использования и дозы. Взрослым и подросткам с массой тела более 60 кг — по 0, 5 г каждые 6 часов (максимальная суточная доза — 4 г). Детям с 6 до 12 лет – по 0, 25–0, 5 г каждые 6 часов (максимальная суточная доза — 2 г). Максимальная длительность лечения – 5 – 7 дней.

Побочное действие. При длительном применении Милистана, особенно в крупных дозах, не исключена возможность нефротоксической и гепатотоксического действия, метгемоглобино-образования. Возможны аллергические реакции.

Ограничения и противопоказания в использовании препарата. Повышенная чувствительность к парацетамолу. Нарушения функции печени и почек, сахарный диабет, заболевания крови, первый триместр беременности. Детский возраст до 6 лет.

Превышение допустимой дозы препарата (передозировка). Симптомы: нарушение сна, зуд, высыпания, задержка мочевыделения, усталость, тремор, тахикардия.

Лечение: проводят симптоматическую терапию. Гемодиализ неэффективный.

Особенности использования. При длительном применении препарата необходимо следить (1 раз на 10 дней) за функцией печени, почек, за состоянием кроветворной системы.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Кофеин может потенцировать анальгезирующее действие Милистана. Препарат может усиливать действие непрямых антикоагулянтов, производных кумарина, индола. Рифампицин, фенобарбитал и алкоголь усиливают гепатотоксическое действие Милистана. Осторожно применять с другими препаратами, которые содержат парацетамол.

Особенности условий, сроков хранения и реализации.. Содержать в сухом, защищенном от света и недоступном для детей месте, при температуре не выше 25°С. Срок хранения — 3 года.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *